• Foto-01.jpg
  • Foto-02.jpg
  • Foto-03.jpg
  • Foto-04.jpg
  • Foto-05.jpg
  • Foto-06.jpg
  • Foto-07.jpg
logo2

 


Recenzent: Dr hab. Natalia Sejko

 

Recenzja książki pod red. Prof. Neprof. Jana Zimnego,

„Semper in Altum. Zawsze wzwyż

Stalowa Wola 2010.

 

W globalnym procesie cywilizacyjnym są postaci, którzy definiują nowe paradygmaty życia pewnych grup społecznych, krajów oraz całego świata. Do nich niewątpliwie należy Jan Paweł II, który oświadczył, że tylko z Bogiem można pokonać i rozwiązać złożone problemy współczesności, który bronił wszystkich pokrzywdzonych, niezależnie od ich rasy lub koloru skóry. Miliony ludzi usłyszało głos Ojca Świętego, zrozumieli Jego, znaleźli w Jego słowach wsparcie i siły, aby sprostać wyzwaniom naszych czasów, w Jego głębokich rozważaniach o sensie egzystencji ludzkiej, o najważniejszym w stosunkach międzyludzkich, o godnym życiu człowieka. Książka „Semper in Altum. Zawsze wzwyż”, została poświęcona refleksjom pobudzonym życiem i działalnością Jan Pawła II w współczesnym świecie. Edycja jej wyszła drukiem w dziewięćdziesiątą rocznice Jego urodzin.

Publikacja składa się z wprowadzenia, szkicu biograficznego i czterech części, zawiera 64 artykuły autorstwa naukowców z Polski, Ukrainy, Słowacji i Węgier. Informacje o naszych Autorach (71 osób) dostarczają notatki, zamieszczone w końcu książki. W celu reprezentowania treści książki w szerokich kręgach naukowych oraz wśród osób zainteresowanych w wielu krajach podano również ogólne podsumowanie w języku polskim, ukraińskim, angielskim, niemieckim i węgierskim. Dwie fotografie Jana Pawła II służą przybliżeniu Jego Postaci. Jedno z nich – to portret Jana Pawła II, na którym on podniósł rękę z otwartą dłonią, jakby wita wszystkich, których spotkał w życiu i których jeszcze spotka za jej pośrednictwem. Na drugim zdjęciu – Jego osobiste godło, które przedstawia tiarę jako symbol władzy Papieskiej, klucze Piotra od królestwa niebieskiego oraz litera M jako symbol Matki Bożej.

Krótkie wprowadzenie, napisane przez Metropolitę Krakowskiego Stanisława kard. Dziwisza, osobistego sekretarza Jana Pawła II, służy błogosławieństwem dla całej książki. Autor odkrywa istotę ludzkiej i duszpasterskiej postawy Papieża, od całkowitego zachwycenia się Panem Bogiem do entuzjazmu wobec człowieka; głoszenie możliwości skruchy i przebłagania dla każdego człowieka; traktowanie życia jako drogi do wolności i prawdy. Ponadto prowadząc ewangelizację na wszystkich szerokościach geograficznych świata, Jan Paweł II nigdy nie zapomniał o swoich polskich i słowiańskich korzeniach. Pamięć historyczna może stać się drogowskazem dla przywódców wszystkich narodów świata w działalności naukowej, duchowej, gospodarczej, kulturalnej, ponieważ dla „światowego morza ludności ważnymi są duże rzeki i małe strumyki poszczególnych narodów. Szkic biograficzny, napisany przez jednego z współautorów książki ks. Jana Zimnego na podstawie dostępnej literatury, nie zawiera nadmiaru treści, co pozwala dość szybko zapoznać się z życiorysem Ojca Świętego.

Pierwsza cześć książki „Z nauczania Jana Pawła II” zawiera artykuły, poświęcone aktualnym problemom współczesnego społeczeństwa, w tym rodziny jako pierwszej wspólnoty wychowawczej. Naukowcy zastanawiają się nad problemami prawa rodzinnego, ślubu oraz życia małżeńskiego przez pryzmat praw człowieka (artykuł abpa Andrzeja Dzięgi). Przedmiotem rozważań Lucjana Idec zostały zadania rodziny jako środowiska dla życia i miłości oraz jako wskaźnika stanu społeczeństwa. Pytaniu o wychowanie dzieci i młodzieży poświęcony został artykuł Grygoria Chorużogo. Treści i formy katechezy rodzinnej oraz szczególne rady, dotyczące czytania tekstów biblijnych, zawiera artykuł Alojza Tkacza. Opieka nad dzieckiem jako dar Boży, jego prawa jako osobowości została omówiona w tekście Jana Zimnego. Te wszystkie refleksje naukowców są  przybliżone za pośrednictwem ich refleksji.

Wartości życiowe, filozoficzne podstawy przesłań Papieża zostały przedmiotem badań naukowych Mariana Wolickiego, dotyczą relacji prawdy, wolności i życia. Anatolij Kuzmiński rozważa temat pokoju między ludźmi jako priorytet pontyfikatu Jana Pawła II. Anna Dudka zastanawia się nad filozoficznymi wyzwaniami w papieskiej encyklice. Wasyl Kremeń rozpatruje filozofie antropocentryzmu Jana Pawła II.

Wiele uwagi Jan Paweł II poświęcał ludziom, którzy wymagali szczególnej opieki i troski, osobom niepełnosprawnym i starszym. Barbara Kowaczowa pisze o Janie Pawle II jako obrońcy osób ze szczególnymi potrzebami. Był przekonany, że oni mogą być „zwiastunami nowego świata”, w którym rządzą miłość, solidarność i otwartość. Teresa Zbyrad z kolei pisze na temat roli i wartości ludzi starszych, których Jan Paweł II nazywał „strażnikami wspólnej pamięci”, „wieńcami życia”, „źródłem równowagi społecznej”, „żywą biblioteką”, „szansą i zadaniem dla społeczeństwa”.

W publikacji tej Czytelnik znajdzie odpowiedzi na wiele pytań, które go dotyczą człowieka wśród ludzi, człowieka a środowisko, życia człowieka na skraju śmierci. Swoją uwagę bp Stanisław Stolarik zwraca na zasadę dialogu międzykonfesjonalnego jako inicjatywy Jana Pawła II. Maria Kopsztejn i Jadwiga Sebesta ujmują pedagogikę odpowiedzialności Jana Pawła II w kontekście dialogu katolicko-żydowskiego. Ks. Stanisław Sojka zajmuje się estetycznym wymiarem pracy w encyklikach Jana Pawła II i podkreśla jego opinię, iż praca jest kluczem do rozwiązania wszystkich współczesnych problemów. Kazimierz Belch bada faktyczny stan degradacji środowiska, przedstawia antropologiczne i teologiczne podstawy ochrony środowiska. Henryk Szmulewicz skupia się na wartości cierpienia i śmierci Chrystusa z punktu widzenia Jana Pawła II, który wierzył, że Jezus dał nowy sens ludzkiemu cierpieniu w warunkach wyzwania i wyboru XXI wieku. Ciekawym nie tylko dla filologów jest artykuł Anny Różyło, w którym przeanalizowano język dzieła Jana Pawła II.

Druga cześć książki „Dziedzictwo Jana Pawła II” została poświęcona osobowości Jana Pawła II jako nauczyciela ludzkości i człowieczeństwa, jako inspiratora potrzeby społeczeństwa w obywatelskiej integracji międzynarodowej oraz tajemnicom nieosiągalnej i majestatycznej postaci Papieża.

Jak zauważają autorzy, Jan Paweł II był niestrudzonym orędownikiem ludzkiej godności i wolności (artykuł s. Bernadetty Lipian), popierał konieczność ascety jako zjawiska psychologicznego (Edward Pomytkin), słusznie uważają Go za wielkiego nauczyciela ludzkości (Nychkało Nelli, Natalii Miesiąc i Alexandra Wozniuka). O uznaniu Papieżem patriotyzmu narodu polskiego jako jednej z wartości socjalnych pisze Jerzy Kunikowski. O wykorzystaniu zaufania w świetle nauczania Papieża mówią Irena Hejduk i Wiesław Grudzewski.

Każdy z czytelników może znaleźć pomoc w poszukiwaniu prawdy w dzisiejszym zglobalizowanym świecie na temat Jana Pawła II. Tatiana Iżewska przedstawia postać Jana Pawła II jako proroka jedności europejskiej. Alexander Motsyk napisał o działaniu Papieża na rzecz nowej zjednoczonej Europy. Aleksander Mereżko przedstawia wkład Jana Pawła II w rozwój katolickiej koncepcji prawa międzynarodowego. Swoimi refleksjami na temat budowania nowoczesnego społeczeństwa obywatelskiego dzielą się z Czytelnikiem Stanisław Kaczor i Teresa Sarleja. Temat aspektów militarnych-obronnych w dziedzictwie Jana Pawła II odzwierciedla artykuł Michała Koziara. Piotr Berkowicz przedstawia Jana Pawła II jako wzorzec apostolskiej pracy na przełomie XX i XXI wieku.

Niewątpliwie wielkie zainteresowanie budzi artykuł Tadeusza Nowackiego o tajemnicy Jana Pawła II, którą naukowiec widzi w potrójnej miłości: do Boga, do ludzi i do przyrody. Jerzy Warchoł poświęca swój artykuł innej tajemnicy: przejścia Ojca Świętego w inny świat.

Trzecia część książki „Droga nauczania Jana Pawła II” została poświęcona problemom filozoficznym, etycznym, moralnym i pedagogicznym, które są przedmiotem współczesnych badań naukowych. W szczególności, Tamara Zacharuk przedstawia personalizm chrześcijański jako podstawę edukacji. Tamara Hovorun pisze o etycznych i psychologicznych zasadach miłości, które są ujęte w pismach Jana Pawła II. Swetłana Iszczuk podkreśla etyczne zasady szkolenia pracowników socjalnych. Anna Witkowska-Paleń zastanawia się nad opinią publiczną na temat partnerstwa między młodymi ludźmi. Edmund Juśko mówi o patriotyzmie we współczesnej edukacji, Wacław Kędzior – o nowej ewangelizacji jako nadzieje świata.

Życie i dzieło Jana Pawła II inspirują naukowców – to kolejna część publikacja, która przybliża nowe kwestie. Teresa Janicka-Panek pisze o pontyfikacie Jana Pawła II jako projekcie edukacyjnym, Anatolij Wychruszcz – o jego systemie pedagogicznym, Olga Matwijenko – o zasadach chrześcijańskich w wychowaniu rodzinnym w kontekście nauczania Jana Pawła II, Aleksandra Dubaseniuk – o Jego pomysłach pedagogicznych w szkoleniu młodzieży, Magdalena Łuka – o wartości edukacyjnej pracy, Rafał Czupryk – o nauczycielu jako świadku prawdy we współczesnym społeczeństwie, Roman Król – o fenomenie wykładowcy szkoły wyższej, Helena Seminog – o tożsamości językowej Jana Pawła II w ujęciu pedagogicznym.

W czwartej części książki Czytelnik znajdzie wspomnienia i świadectwa tych, którzy osobiście spotkali się z Janem Pawłem II podczas różnych uroczystości, w różnych miejascach i w różnym czasie. Tych, którzy głęboko przeżywali Jego śmierć. Materiały te są bardzo szczere i wzruszające, często towarzyszy im poezja. Jako podsumowanie Rafał Podleśny pisze: „Wszyscy my nadal żyjemy z tym, co przekazał nam Ojciec Święty, Przyjaciel i Sługą Chrystusa”.

Dorobek naukowy, reprezentowany w tej książce, świadczy o to udanej próbie zrozumienia historycznego postaci Jana Pawła II, Jego niestrudzonej pracy na rzecz rozwoju doktryny chrześcijańskiej, Jego działalności w sprawach ewangelizacji, ekumenicznego i międzykonfesjonalnego dialogu, w poszukiwaniu rozwiązań problemów zglobalizowanego społeczeństwa, przed którymi stoi człowiek i ludzkość. Książka, niewątpliwie, przyniesie pożytek wszystkim, którzy myślą o złożonych problemach życia, zajmują się edukacją, a tym samym kształtują przyszłość świata. Prace Jana Pawła II – to bardzo przydatny materiał do badań naukowych.

***

У світовому цивілізаційному процесі є постаті, які визначають нові парадигми життя певних верств населення, країн та цілого світу. До них, безперечно, належить Ян Павел ІІ (Кароль Войтила), який проголосив, що тільки з Богом можна досягнути розв’язання складних проблем сучасності. Він став на захист скривджених, не зважаючи на їхню расу або колір шкіри. Мільйони людей почули голос Святого Отця, зрозуміли його, знайшли в його словах підтримку і сили в щоденних клопотах, у протистоянні викликам сучасності, у глибоких роздумах про сенс людського існування, про головне в людських стосунках, про достойне життя людини. Тому, які рефлекси мало і має життя і діяльність Яна Павла ІІ в сучасному суспільстві, присвячена книга „Semper in Altum. Zawsze wzwy?” («Завжди угору»), яка вийшла друком у 90-ту річницю від дня його народження.

Книга складається зі вступу, біографічного нарису та чотирьох частин. В ній вміщено 64 статті, що написані вченими Польщі, України, Словакії та Угорщини, відомості про яких подано у нотатці про авторів (71 особа). У книзі також є загальна анотація польською, українською, англійською, німецькою та угорською мовами, що дозволить репрезентувати її в широких колах вчених та зацікавлених осіб у багатьох країнах світу.

Книгу прикрашають два кольорових фото. Це портрет Яна Павла ІІ, на якому він піднятою рукою з розкритою долонею ніби вітає усіх, з ким зустрічався за життя, і з ким зустрінеться за посередництва цієї книги, а також його особистий герб, на якому зображена тіара як свідчення папської влади, Петрові ключі від царства небесного та літера М як символ Богоматері.

Короткий вступ, що слугує своєрідним благословенням для усієї книги, написав Метрополіт Краківський Станіслав Джівіш, який був особистим секретарем Яна Павла ІІ протягом усього понтифікату. Він розкрив сутність людської і душпастирської позиції папи римського: від цілковитого захоплення Богом до захоплення людиною; можливість покути для будь-якої людини; життя – це шлях до свободи і правди. Автор підкреслює, що здійснюючи євангелізацію на усіх географічних широтах світу, Ян Павел ІІ ніколи не забував про свої польські

 та слов’янські корені. Така історична пам'ять, на нашу думку, може стати дороговказом для провідників усіх народів світу на шляху наукової, духовної, економічної, культурної та й будь-якої діяльності, адже для всесвітнього людського моря важливі великі річки і маленькі струмочки окремих народів.

Біографічний нарис редактори книги подали з поміткою, що він представлений на підставі виданої друком літератури, не обтяжуючи його цитуванням і посиланнями. Це дозволило у невеликому обсязі сторінок вмістити довге і величне життя великої людини.

Перша частина книги «З учіння Яна Павла ІІ» містить статті, в яких автори розглядають актуальні для сучасного суспільства проблеми, серед яких родина як перша спільнота, що виховує людину. Вчені приділяють увагу правам родини, питанням шлюбу та подружнього життя, які розглядаються через призму прав людини (стаття Анджея Джєнги), завданням родини як середовища життя і любові, як барометра суспільства (стаття Люціана Ідеца), питанням виховання дітей і молоді (стаття Григорія Хоружого), змісту та формам родинного катехізису,

 конкретним порадам щодо читання біблійних текстів (стаття Алойзи Ткача), турботі про дитину як про дар божий, її правам як особистості (стаття Яна Зимного). Усе це розкриває рефлексію вчених на важливу сторону діяльності Яна Павла ІІ.

Цінності життя, філософські основи послань папи римського стали предметом наукових розвідок у статтях Мар’яна Волицького про зв'язок правди, свободи і життя, Анатолія Кузмінського про мир між людьми як пріоритет понтифікату Яна Павла ІІ, Ганни Дутки про філософські виклики в папських енцикліках, Василя Кременя про філософію людиноцентризму Яна Павла ІІ.

Багато уваги Ян Павел ІІ приділяв людям, що потребують особливого піклування – інвалідам і старим. Барбора Ковачова пише про Яна Павла ІІ як захисника людей з особливими потребами, який стверджував, що вони можуть стати «провісниками нового світу», яким керує не сила і агресія, а любов, солідарність і відкритість. Тереса Збирад говорить про роль і значення старих людей, яких Ян Павел ІІ називав «охоронцями спільної пам’яті», «вінцем життя», «джерелом суспільної рівноваги», «живими бібліотеками», «шансом і завданнями для суспільства».

 У книзі читач може знайти відповіді на багато питань, які його турбують: людина серед людей і людина в оточуючому середовищі, людина в житті і на порозі смерті. Станіслав Столярик зупиняє свою увагу на принципі міжконфесійного діалогу як ініціативі Яна Павла ІІ, Марія Копштейн і Ядвіга Себеста розглядають педагогіку відповідальності Яна Павла ІІ в контексті католицько-єврейського діалогу, Станіслав Сойка зупиняється на естетичному вимірі праці на землі, Ярослав Пилинський пише про етичне значення праці в енцикліках Ян

 Павел ІІ і підкреслює його переконання, що праця є ключем до розв’язання усіх сучасних проблем. Казимир Белх аналізує факти деградації навколишнього середовища, розглядає антропологічно-теологічні засади екологічного піклування, Генрик Шмулевич зосереджується на цінності страждань і смерті Христа з погляду Яна Павла ІІ, який вважав, що Ісус надав стражданню людини нового сенсу в умовах викликів і вибору ХХІ століття.

Цікавою не тільки для філологів видається стаття Анни Ружило, яка аналізує мову праць Яна Павла ІІ. Друга частина книги «Спадщина Яна Павла ІІ» присвячена Яну Павлу ІІ як вчителю людства і людяності, потребам суспільства у громадянській міжнародній інтеграції у світлі вчення і діяльності Святого Отця, а також таємницям неосяжної і величної постаті понтифіка.

Як зазначають вчені, Ян Павел ІІ був невтомним поборником людської гідності і свободи (стаття Бернадети Ліпян), обстоював необхідність аскези як психологічного явища (стаття Едварда Помиткіна), його справедливо вважають великим вчителем людства (статті Неллі Ничкало, Наталії Місяць і Олександра Вознюка). Про усвідомлення патріотизму польського народу як однієї з його цінностей пише Єжи Куніковський, про використання довіри у світлі учення Яна Павла ІІ пишуть Ірена Гейдук і Веслав Грудзевський.

У наукових рефлексіях щодо праць Яна Павла ІІ сучасна допитлива людина може знайти підтримку в своїх пошуках істини в умовах сучасного глобалізованого світу. Тетяна Іжевська окреслює постать Яна Павла ІІ як пророка європейської єдності, Олександр Мотсик пише про діяльність понтифіка для нової об’єднаної Європи, Олександр Мережко окреслює внесок Яна Павла ІІ у розвиток католицької концепції міжнародного права. Своїми роздумами над побудовою сучасного громадянського суспільства діляться з читачем Станіслав Качор і

 Тереса Сарлея, про мілітарні аспекти спадщини Яна Павла ІІ розмірковує Михайло Козяр, а Петро Беркович показує Яна Павла ІІ у якості взірця апостольської праці на зламі ХХ і ХХІ століття.

Безперечно, неабиякий інтерес викликає стаття Тадеуша Новацького про таємницю Яна Павла ІІ, яку вчений вбачає у потрійній любові: до Бога, до людей і до природи, і стаття Єжи Вархола про таємницю переходу Святого Отця в інший світ.

У третій частині книги «Шляхом вчення Яна Павла ІІ» розглядаються вибрані філософські, етично-моральні та педагогічні проблеми, над розв’язанням яких працюють сучасні вчені. Зокрема, Тамара Захарук представляє християнський персоналізм як підставу освіти, Тамара Говорун пише про етично-психологічні засади кохання, що висвітлені у працях Яна Павла ІІ, Світлана Іщук висвітлює засади етичної підготовки соціальних працівників, Анна Вітковська-Палень розмірковує над громадською думкою щодо партнерських стосунків між молодими людьми, Едмунд Юсько веде мову про патріотизм у сучасному вихованні, Вацлав Кендзор – про нову євангелізацію як надію світу.

Життя і діяльність Яна Павла ІІ надихають дослідників, живлять їх новими ідеями. Так, Тереса Яніцка-Панек пише про понтифікат Яна Павла ІІ як освітній проект, Анатолій Вихрущ – про його педагогічну систему, Ольга Матвієнко – про християнські засади родинного виховання в контексті учіння Яна Павла ІІ, Олександра Дубасенюк – про педагогічні ідеї в навчанні молоді, Магдалена Лука – про виховне значення праці, Рафал Чуприк – про вчителя як свідка правди в сучасному суспільстві, Роман Круль – про феномен викладача вищої школи, Гелена Семиног – про мовну індивідуальність Яна Павла ІІ у педагогічному вимірі.

У четвертій частині книги вміщено спогади і свідоцтва тих, хто особисто зустрічався з Яном Павлом ІІ, був присутнім на його святих службах у різних місцях і у різні часи, хто глибоко переживав його смерть. Матеріали цієї частини надзвичайно щирі та зворушливі, вони нерідко супроводжуються поетичними рядками. «Усі ми продовжуємо жити тим, що заповів нам Святий Отець, Друг і Слуга Христа», – підсумовує Рафал Підлесний.

Науковий доробок вчених, що репрезентується у цій книзі, свідчить про вдалу спробу осмислення історичної постаті Яна Павла ІІ, його невтомної праці для розвитку християнського вчення, його діяльності у справі євангелізації, екуменічного і міжконфесійного діалогів, у пошуках відповідей на сучасні виклики глобалізованого суспільства, що постають перед людиною і людством. Книга, без сумніву, принесе користь усім, хто замислюється над складними питаннями життя, особливо тим, хто займається вихованням, а отже формує майбутнє світу. Праці Яна Павла ІІ – це надзвичайно корисний матеріал для наукових досліджень.